Вступ до відповідальності за шкоду, завдану транспортним засобом

Вступ до відповідальності за шкоду, завдану транспортним засобом

Влітку багато наших читачів, без сумніву, сідають за кермо, щоб скористатися відпусткою (і, звичайно ж, насолодитися літом) і вирушити у подорож країною. Проте водіння автомобіля — це велика відповідальність, і це підкріплюється угорським законодавством. За допомогою прикладів розглянемо, на що потрібно звертати увагу і з чим слід рахуватися (з точки зору відповідальності за заподіяну шкоду) у разі можливої аварії.

Угорське цивільне право розглядає керування автомобілем, точніше експлуатацію транспортних засобів із двигуном, як діяльність, пов’язану з підвищеною небезпекою. Згідно з текстом закону:

«Якщо хтось здійснює діяльність, пов’язану з підвищеною небезпекою, він зобов’язаний відшкодувати шкоду, що виникла внаслідок цієї діяльності. Відповідальність може бути знята, якщо доведено, що шкоду спричинила непереборна сила, яка лежить за межами діяльності, пов’язаної з підвищеною небезпекою.»

Тема заслуговує на особливу увагу, оскільки у разі шкоди, завданої автомобілем, ми не можемо посилатися на те, що діяли з максимальною обачністю. Відповідальність у цій сфері не базується на винуватості, тому заподіяну шкоду необхідно відшкодовувати. Чому це так? — логічне питання. Коментарі пропонують відповідь, що складається з трьох основних пунктів:

  1. Ця діяльність за своїми технічними характеристиками та природою небезпечна для інших (навіть незначне відхилення може мати серйозні наслідки).
  2. Справедливо, щоб відшкодовував той, в чиїх інтересах здійснюється ця діяльність (хто отримує від неї вигоду).
  3. У власника транспортного засобу є найбільші можливості (а іноді й єдині) для запобігання небезпеці та захисту від завдання шкоди.

Шанси на звільнення від відповідальності малі, оскільки саме винуватець має довести, що шкоду спричинила або непереборна сила, або зовнішній чинник, наприклад:

  • якщо щось потрапило на шляху в межах гальмівної дистанції (крім випадків, коли водій міг очікувати подібного через обставини, як-от люди, що виходять з автобуса, діти на узбіччі тощо),
  • перевищення дозволеної швидкості або порушення правил дорожнього руху.

Щодо зовнішніх чинників, це можуть бути:

  • дії іншої особи, тварини або стихійні явища, як-от форс-мажорні обставини.

Однак зовнішнім чинником не вважаються:

  • погане самопочуття водія, технічна несправність транспортного засобу (навіть якщо водій не міг її виявити).

У таких випадках часто виникають ситуації розподілу відповідальності, особливо коли постраждалий теж сприяв виникненню шкоди, наприклад:

  • пішохід переходив дорогу, не дотримуючись правил, або був у стані алкогольного сп’яніння;
  • постраждалий залишив своїх тварин без нагляду на узбіччі;
  • постраждалий передав керування нетверезій особі або сам сів у автомобіль із п’яним водієм.

Щодо ДТП між двома автомобілями, угорське цивільне право говорить про «зіткнення об’єктів підвищеної небезпеки». Відповідальність у таких випадках визначається поетапно:

  1. Якщо шкоду спричинено обом сторонам, відповідальність розподіляється пропорційно до їхньої вини.
  2. Якщо жодна зі сторін не винна, шкоду відшкодовує той, чия діяльність призвела до ситуації підвищеної небезпеки.
  3. Якщо обидві сторони однаково винні або жодна з них, кожен покриває власні збитки.

Особливо варто зазначити, що для визначення відповідальності не обов’язково мати фізичний контакт між транспортними засобами, наприклад: камінь, що вилетів із-під колеса, раптовий маневр іншого автомобіля тощо.

З огляду на вищесказане, слід керувати транспортними засобами з максимальною обережністю, дотримуючись усіх правил дорожнього руху.

Водій має бути відповідальним!